Скрябін — Paroles et traduction des paroles de la chanson Люди як кораблі
La page contient les paroles et la traduction française de la chanson « Люди як кораблі » de Скрябін.
Paroles
Я не твій брат — ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені - хто і в чому є винний на нашій землі -
Люди, як кораблі
Кожен пливе поки хвиля несе і поки глибока вода
Глибока і темна до самого дна
До самого-самого дна
На глибині зустрічаються всі
Так ніби в морі місця нема
І труться бортами, аж стогне земля від зависті, підлості й зла
Хтось не доплив Бо йому помогли набрати повні трюми води
Бо стати героями тої війни дуже хотіли вони
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів,
А від берега знову в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів
Наш Океан знає більше ніж ми Секрети всі у нього на дні
А ми ходим зверху, великі й малі
Люди як кораблі
Гордо пливем — і не вірить ніхто
Шо ним зацікавилось зло
І серед вітрів ми не чуєм щурів, які прогризають нам дно
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів,
А від берега в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів
Traduction des paroles
Je ne suis pas ton frère, tu n'es pas ma soeur
Ne me dites jamais-qui et de quoi est coupable sur notre terre -
Les gens comme les navires
Chacun flotte pendant que la vague porte et pendant que l'eau profonde
Profond et sombre jusqu'au fond
Jusqu'au fond
En profondeur, tout le monde se rencontre
Comme s'il n'y avait pas de place dans la mer
Et ils se frottent les côtés, la terre gémit d'envie, de méchanceté et de mal
Qui n'a pas nagé Parce qu'il a été aidé à composer des cales d'eau pleines
Parce qu'ils voulaient devenir des héros de cette guerre
Et jusqu'à la côte tranquillement les vagues portent
Les âmes blessées des navires vivants,
Et de la côte à nouveau dans la mer vont
Ceux qui croyaient et savaient la vérité voulaient
Notre Océan sait plus que nous tous les secrets qu'il A au fond
Et nous marchons d'en haut, grands et petits
Les gens comme les navires
Nous nageons fièrement - et personne ne croit
Qu'ils s'intéressent au mal
Et au milieu des vents, nous ne sentons pas les rats qui nous rongent le fond
Et jusqu'à la côte tranquillement les vagues portent
Les âmes blessées des navires vivants,
Et de la côte à la mer partent
Ceux qui croyaient et savaient la vérité voulaient